Блог мовчазного містера

Один із проявів хоробрості – не боятися закохуватися, заздалегідь знаючи, що вам не бути разом…

Іноді ми сподіваємося, що час буде тим, що зможе залікувати наші душевні рани. І коли ми вже починаємо вільніше дихати, не відчувати болю у грудях, раптом трапляється щось (несподіваний сон, випадкова зустріч, фраза у розмові з іншою людиною) і ось серце болить уже знову, так само сильно як і тоді, коли все це було реальністю, а не лише спогадом.

Одвічна проблема сучасної людини – нестача часу… Відчуваю це на собі останні кілька років, цього року особливо. Справи, які планував закінчити до середини літа, спочатку відклав до кінця літа, однак вони вже півтори місяці не рухаються, тож доведеться їх знову відкладати. На цей час певно треба буде “брати з запасом” і планувати на кінець осені.

Ходив з друзями на пиво. Дивилися матч збірних Німеччини й Італії. Як ви уже знаєте, Італія перемогла. Дві прекрасні передачі Кассано і Монтоліво – й Італія у фіналі Евро. Я вболівав за Німеччину… трохи шкода. Але це дрібниці.

Сьогодні мені знову приснився сон про неї. Було це десь о сьомій ранку. Після того, як він закінчився (а він таки закінчився, а не обірвався на найцікавішому місці), я прокинувся і вже не зміг заснути. Довелося розпочати цей недільний ранок доволі рано, що для мене зовсім нетипово. Ну й нехай…