Сьогодні мені знову приснився сон про неї. Було це десь о сьомій ранку. Після того, як він закінчився (а він таки закінчився, а не обірвався на найцікавішому місці), я прокинувся і вже не зміг заснути. Довелося розпочати цей недільний ранок доволі рано, що для мене зовсім нетипово. Ну й нехай…
Від моменту, коли я прокинувся пройшло менше години, я уже не пам’ятаю як усе розпочалося, проте це не так важливо. Ми зустрілися з нею, потім опинилися в якійсь кімнаті. Здається була вона видовженої форми, схожа на коридор. Однак доволі затишна. Вздовж стіни, ближче до одного кінця кімнати, стояв довгий, як і сама кімната, диван. В іншом кінці були двері з віконцем, які, здається, виходили просто на вулицю. У кімнаті точно було вікно, принаймі одне. Був день, однак без сонця, як і сьогоднішній ранок у реальності.
Ми зустрілися, мені так здається, з її ініціативи. Не впевнений у цьому, але зустріч точно була невипадковою. Адже почалося з того, що вона подарувала мені новий годинник. “Для чого він мені?” подумав я. Однак, як виявилося, я ношу годинник. Уві сні, звісно. Вона зняла з моєї лівої руки старий і почепила новий. (Дивно чому з лівої, адже, коли я ще носив годинник, а було це років сім назад, я завжди вдягав його на праву руку.) Потім почалося найцікавіше.
Вона сказала, що зустрічається з іншим. Хм… Невже моя підсвідомість хотіла мене цим здивувати? Адже я уже знаю про це трішки більше трьох тижнів. І вона знає, що я знаю. Ми обійнялися. Вона, перебуваючи у моїх обіймах, намагалася мене підбадьорити. У той момент я не відчував смутку чи розпачу, а просто хотів, щоб цей момент тривав якомога довше. Раптом ми опинилися на дивані. Не можу згадати як це сталося, але ми опинилися на дивані. Вона сиділа на мені у позі наїзниці. Ми не цілувалися, не знімали із себе одяг. Вона періодично нахилялася ближче до мого обличчя і знову поверталася у позицію сидячи. Ми трималися за руки і дивилися у вічі. Це був наче секс без сексу.
Не знаю скільки це тривало. Проте закінчилося. Здається, ми не промовили й слова після цього. Вона поправила на собі одяг і вийшла. До речі, на ній були рожеві блузка і коротенькі шортики. Ніколи не бачив її у такому одязі.
Що хотіла мені цим сказати моя підсвідомість? Що це кінець моїх рожевих мрій? Пора поставити крапку у цій частині моєї п’єси і перегорнути сторінку? Знайти собі нову точку на небокраї й почати до неї рухатися? Але як же мені її розгледіти? Куди податись? На схід чи захід? Чи може краще на південь? А може все треба розуміти навпаки? Мені не можна здаватись? Треба й далі грати свою роль і намагатися бути їй другом? Цікаво, що б на це сказав Фрейд.
І чим би ця історія не закінчилась, я хочу щоб ти знала. В певній частині, моєї п’єси, Ти для мене головну роль грала…
Залишити відповідь