Іноді ми сподіваємося, що час буде тим, що зможе залікувати наші душевні рани. І коли ми вже починаємо вільніше дихати, не відчувати болю у грудях, раптом трапляється щось (несподіваний сон, випадкова зустріч, фраза у розмові з іншою людиною) і ось серце болить уже знову, так само сильно як і тоді, коли все це було реальністю, а не лише спогадом.
І виникає питання: як лікувати себе далі? Адже усі ми хочемо бути здоровими і щасливими. Хочемо відчувати запах весняних квітів, радіти новому сонячному дню, відповідати щирою взаємністю на усміхнені обличчя незнайомих перехожих.
Як мотивувати себе зробити ще одну спробу? Як переконати, що можливий успіх зробить нам щасливішими і що варто ризикнути, а не боятися можливої поразки? Можливо, потрібно трішки більше часу…
Залишити відповідь