Ходив з друзями на пиво. Дивилися матч збірних Німеччини й Італії. Як ви уже знаєте, Італія перемогла. Дві прекрасні передачі Кассано і Монтоліво – й Італія у фіналі Евро. Я вболівав за Німеччину… трохи шкода. Але це дрібниці.
Додому повертався зі своїм найкращим другом. Розмовляли про те і про се. Уже біля мого дому вирішили випити ще по одному пиву :) На щастя недалеко була точка, яка ще “лабала” у такий пізній час.
По дорозі розмова перейшла на тему колишніх. Ми йшли, він розповідав про дівчат, з якими зустрічався, доки не зустрів свою дружину, а я думав про дівчину, яка не покидає моїй думок останні шість місяців. Він розпитував про неї. Намагався щось порадити, але у кінці всієї розмови зробив висновок, що краще мені її забути. Тільки чому мені цього зовсім не хочеться? Лише час покаже хто був правий – мій романтизм чи його прагматизм.
Залишити відповідь